Надано лінгвістичний аналіз говірок етнічних українців сіл Мачуха і Семенівка Волгоградської області Російської Федерації. Записи живого мовлення ідіоносіїв фіксують інтерференційний вплив російської мови на діалектну мову - основу діаспорян. Наведено яскраві приклади адстратних явищ на лексичному, граматичному, словотвірному рівнях мовної системи колоніальної говірки.

Розглянуто особливості творення імен і прізвищ у сучасному українському політичному дискурсі. Доведено, що аксіологічна функція словотвірних засобів у сучаcному політичному дискурсі полягає у наданні тексту негативнооцінних конотацій.

Розглянуто передумови виникнення та історію розвитку еколінгвістики, надано характеристику основних еколінгвістичних понять, описано дві основні течії еколінгвістики, доведено актуальність та визначено перспективні напрями еколінгвістичних досліджень на сучасному етапі розвитку лінгвістики. Прокоментовано можливості використання еколінгвістичного підходу в інших лінгвістичних та гуманітарних дисциплінах.

Проаналізовано аналітичні предикативні синтаксеми, які передають значення зміни стану, у дво- та односкладних реченнях української мови. Встановлено структуру та семантику таких синтаксем, визначено залежність структури та семантики аналітичних предикативних синтаксем від типу речення.

Англійська мова є найбільш поширеним засобом спілкування в країнах Європейського Союзу. Англійською "лінгва франка" говорять ті, для кого перша мова є відмінною, і вони обирають англійську як загальну мову спілкування. Національна мова відображає своєрідність національного характеру й культуру, яка зумовлює структуру мовних моделей концептуалізації світу. Носіями національної мови, або певної мовної картини світу, є члени культурного, соціального, етнічного, історичного соціуму. Цілком можливо, що утворюється перехідний варіант англійської мови, який буде балансувати між заснованим на давності копіюванні ідеального носія стандартної англійської мови і формуванням нестандартних рис англійської лінгва франка. Виявлення характерних рис і лінгвокультурних норм парадигми англійської лінгва франка є перспективним і потребує вивчення.

Досліджено функціонування андронімів у східностепових говірках Донеччини. Встановлено словотвірні типи однослівних андронімів, описано структурні особливості антропонімних словосполучень, які виконують функцію андронімів.

Розглянуто концептуальний аналіз сучасної політичної метафори, визначено ієрархічну структуру узагальненої метафоричної моделі "Політика - артефакти", розглянуто фреймово-слотову організацію метафоричних субмоделей "Політика - будівля", "Політика - техніка", "Політика - транспорт".

Визначено ономасіологічний статус бахуврихі - посесивних атрибутивних конструкцій (ПАК) і складних прикметників, які від них походять, а також їх місце у мові серед інших композитів. Надано новий метод дослідження явища бахуврихі - вони розглядаються як моновербальні дублети ПАК. Актуальність статті зумовлена недостатнім опрацюванням бахуврихі, особливо у російській мові.

Розглянуто унісонність мовно-стильових особливостей бурлескно-травестійної поеми І. П. Котляревського "Енеїда" та химерної трилогії Є. П. Гуцала.

Досліджено мовну картину художнього простору у поетичній творчості Ю. Андруховича. На базі лінгвістичного аналізу поезії розглянуто функціонування слів, знакових для вираження простору, проаналізовано їх стилістичні та граматичні особливості. Слова лексико-семантичної групи "простір" аналізуються на рівні індивідуально-авторського бачення наданої категорії.

Проаналізовано взаємодію концептів СВІТОВЕ ДЕРЕВО і ЛЮДИНА в поетичній мові О. Забужко, простежено активну трансформацію архетипного значення образу Світового дерева як символу першопочатку. Розглянуто структурні моделі метаморфоз щодо позиції їх суб'єкта та об'єкта, у межах яких виявлено вегетоантропоморфні метаморфози, які створюють міктроконцепт ЛЮДИНА, ЩО ПОХОДИТЬ ІЗ ДЕРЕВА. Досліджено численні ототожнення мовного образу дерева як із фізичними ознаками людини, так і з її душевними станами.

Висвітлено особливості впливу гендерного чинника на вибір номінації адресата зверненого мовлення, відображеного у художньому тексті. Надано лексико-семантичну класифікацію самозвертань-номінацій адресата жіночого мовлення. Дослідження здійснено на матеріалі текстів сучасної української художньої літератури.

Визначено основні види адаптації, прийняті у романському мовознавстві; представлено характерні риси кожного виду адаптації; установлено зв'язок досліджених видів адаптації з рівнями мови.

Розкрито впливовий потенціал звертань на власне ім'я у межах реалізації тактики підвищення значимості співрозмовника маніпулятивної стратегії позитиву. Виділено групи звертань-власних імен, з'ясовано особливості їх функціонування як засобу здійснення впливу, визначено позицію у висловленні.

Розглянуто класифікаційні параметри фразеологічних одиниць. Запропоновано основні погляди на джерела української фразеології у ХХ ст. і на початку ХХI ст. За усталеною моделлю словникової статі "Словника фразеологічних термінів сучасної української мови" опрацьовано базові складники термінологічної підсистеми "генетична класифікація фразеологічних одиниць".

Предмет розгляду становить проблеми формування фактичного підгрунтя для укладання нової академічної граматики української мови, зокрема принципи створення корпусу мікроконтекстів (=діагностичних контекстів) нової лексики. Призначення такого корпусу - уможливити моделювання функціонального потенціалу мовних інновацій різних типів. Підкреслено взаємоналаштування словника як класифікаторної моделі граматики мови й корпусу як його функціонально-стилістичної й комунікативно-прагматичної моделі. Взаємодію цих двох типів моделей граматики продемонстровано на прикладі нових явищ у сучасному українському словотворенні.

Висвітлено деякі положення теорії функціональної граматики, граматики активного типу, що стосуються проблеми створення "граматики оцінки" (аспекту прагматичної граматики) як комплексного опису граматичних засобів вираження оцінних значень. Аргументовано використання поняття "граматична прецедентність", що пов'язано з реалізацією у процесі комунікації вторинної граматичної семантики як прецедентної.

Запропоновано функціональне бачення текстів, створених на базі інших, визначено поняття "невихідний текст", виявлено закономірності породження невихідних текстів. Увагу приділено розгляду граматичних особливостей текстів-переказів.

Проаналізовано гуцульські лексичні діалектні риси у мові роману Володимира Гжицького "Опришки". Виявлено й описано найбільш характерні тематичні групи гуцульської діалектної лексики.

Проаналізовано словотворчу спроможність дієслів із семантикою "бити кого-небудь, завдавати фізичних травм". Встановлено структуру типової словотвірної парадигми досліджуваних твірних слів, виявлено континуум словотвірних значень, реалізованих похідними, з'ясовано чинники, що визначають дериваційну активність дієслів, зумовлюють їх семантико-словотвірні трансформації.